Особливості правових інструментів реалізації двостороннього стратегічного співробітництва між Україною та КНР

Abstract

Стаття розкриває зміст і сутність поняття стратегічного співробітництва, витоки і засади формування даної форми міжнароно-правової взаємодії. На сьогоднішній день окрім усталення і вироблення комплексного розуміння поняття і механізмів стратегічного партнерства важливим є створення відповідного правового поля та розбудова правової бази таких відносин між державами для їх ефективної реалізації. На цьому шляху одним із універсальних інструментів-регулятором відносин виступає “м’яке право” (soft law), яке у підсумку може тягнути за собою певні “правові наслідки”. Перш за все, воно може стати основою для майбутнього документа, який є юридично обов’язковим джерелом права, крім того, норми “м’якого права” здатні самостійно регулювати суспільні відносини, доповнюючи офіційне джерело права або ж заповнюючи його прогалини. На шляху до практичного наповнення українсько-китайського стратегічного співробітництва з огляду на порівняльний аналіз тенденцій розвитку і юридичного оформлення подібних відносин між іншими державами, варто наразі приділити увагу розробці договірної бази між Україною та КНР шляхом укладання окремих секторальних угод.Ключові слова: стратегічне співробітництво, двосторонне співробітництво, “м’яке право”, Україна і КНР