ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ЕМІСІЇ Е-ВАЛЮТ ЦЕНТРАЛЬНИМИ БАНКАМИ РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ

Abstract

З початком втілення Промислової революції 4.0 стало можливим використання широкими верстами людства нефіатних валют та інших нетрадиційних активів. Можливими електронні гроші зробили криптографія та цифрові підписи з відкритим ключем. Такий поступ призвів до необхідності регулювання такої діяльності з боку національних урядів.Серед перших юрисдикцій, де впроваджувалося регулювання електронних грошей, був Гонконг (дозволили видавати картки із збереженою вартістю, але лише ліцензованим банкам). У 2009 р. Європейський союз почав регулювати випуск, стеження та пруденційний нагляд за діяльністю установ електронних грошей, що стало запорукою відповідної Директиви.Цифрова валюта центрального банку (ЦВЦБ) — принципово нова економічна сутність, яка стала можливою на черговій хвилі НТР. Сьогодні ця тема знаходиться в фокусі пильної уваги професійного співтовариства центральних банків та науковців. Згідно з визначенням Міжнародного валютного фонду, ЦВЦБ — цифрова форма існуючих фіатних грошей, яка випущена центральним банком і є законним платіжним засобом. Отже, така валюта має обмінюватись без обмежень на готівкові або безготівкові кошти у співвідношенні 1:1.