ЕКОНОМІКА ТА ПОЛІТИКА САНКЦІЙ ПАРАДОКСИ ВЗАЄМОВПЛИВУ

Abstract

Заявлений в даний час пріоритет політико-дипломатичних та інших невійськових засобів вирішення суперечностей і конфліктів не змінив суті війни як продовження політики насильницькими засобами, а тільки розширив і наповнив новим змістом спектр засобів, що застосовуються для досягнення політичних і економічних цілей. Світ є свідком спроб ряду держав досягти політичних цілей нетрадиційними, але, тим не менш, насильницькими засобами. Відбувається зміна режимів із застосуванням економічних санкцій, чиниться тиск з метою зміни внутрішньо- і зовнішньополітичних курсів, використання чужих природних ресурсів з опорою на світові фінансові структури. В цих умовах перспектива соціального прогресу, стабільності і миру невід'ємна від готовності держави до попередження і нейтралізації агресивних устремлінь і, в тому числі, в нетрадиційній формі, до припинення виникаючих конфліктів на їх самій ранній стадії, твердої, послідовної реалізації та захисту національних інтересів [12, с.233].