РИЗИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНИХ КРАЇН У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Abstract

На початку третього десятиріччя ХХІ ст. розвиток світового господарства супроводжується зростанням ризиків настання голоду, дефіциту продовольства та чистої питної води, «повзучим» зростанням цін на продукти харчування в усіх країнах світу. Серед причин називають: кліматичні зміни та посухи, пересихання водоймищ та зменшення кількості природних опадів; нераціональне землекористування, порушення порядку сівозмін та деградація пахотних земель в країнах, що розвиваються (зокрема, це стосується країн, що вирощують та спеціалізуються на експорті рослинництва – насіння соняшника, рапсу та ін. технічних культур). Голод супроводжує і поширення у світі локальних військових конфліктів – адже на території країн, де тривають військові дії, виробничі процеси припиняються. Надзвичайно гостро проблеми продовольчого забезпечення та ризики настання голоду постали перед країнами Азії та Африканського континенту. Так, згідно даних ФАО (звіт 2019 р.), за підсумками 2018 р., 704 млн. осіб у світі (візьмемо ці дані за 100 %) проживали в умовах хронічного продовольчого дефіциту, а з них:  264 млн. осіб в країнах Південної Сахари (37,5%); 272 млн. осіб у країнах Південної Азії (38,6%) [1]. Саме країни двох регіонів Світу – Африки та Південної Азії найбільше потребують продовольства, водночас – населення цих країн, переважно, відноситься до прошарку бідних, платостпроможність споживачів є низькою, а бюджети цих країн – хронічно дефіцитними, що тісно корелюється з продовольчою безпекою.