РИЗИКИ ВТРАТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Abstract

Протягом останніх кількох років поняття «конкурентоспроможності» було дезагреговано за діловими, секторальними та національними аспектами. За підходом А. Дечезлепрете та М. Сато, «на рівні фірми бізнес є конкурентоспроможним, якщо він може виробляти кращі або дешевші продукти або послуги порівняно з його внутрішніми або міжнародними конкурентами» [1]. У довгостроковій перспективі конкурентоспроможність підвищить показники прибутку і забезпечить адекватну економічну віддачу [2]. На галузевому рівні конкурентоспроможність визначається як «ступінь привабливості різних країн для конкретної галузі». Наявність робочої сили, кваліфікованих кадрів і сировини поряд з економією на масштабі та інфраструктурі є основними факторами, які можуть підвищити ефективність функціонування конкретного сектора економіки на міжнародних ринках. На рівні країн  конкурентоспроможність визначається з використанням набору факторів, які простягаються від економічних до соціально-екологічних змінних. Рівень життя, здоров'я, забруднення навколишнього середовища, зайнятість і стабільність – в числі змінних, які використовуються для кількісної оцінки елемента привабливості на рівні країни.