Аналіз дискурсу у регіональних студіях: цілі та межі застосування

Abstract

Аналіз дискурсу як специфічна методологія широко вживаний у суспільних науках, у міждисциплінарних дослідженнях суспільних явищ та процесів. До особливих переваг методології належить її спроможність враховувати у вивченні тексту суспільно-політичний контекст, аналізувати ціннісні структури, відштовхуватись від особливостей формування наративу окремих акторів дискурсу[1]. Такий підхід дозволяє використовувати аналіз дискурсу як для формування гіпотез дослідження, так й для їх перевірки. Це стає в нагоді особливо у міждисциплінарних дослідженнях, де ступінь використання евристичного пошуку висока й “економніший” інструментарій в арсеналі дослідника стає чи не обов’язковою передумовою оптимального використання ресурсів у процесі дослідження.[1]          Тут ми розглядаємо аналіз дискурсу у його методологічному вимірі, виміри діагностичний та епістемологічний залишивши за дужками. Про останні див.зокрема у Chouliaraki L. Discourse analysis // The SAGE handbook of cultural analysis / Ed by  Bennett, T, Frow, J. - London: SAGE Publications, 2008. - pp. 674-698.